Світ політики й служіння рідко перетинаються без тертя – два всесвіти з відмінними правилами, очікуваннями. Один будується на структурі, відповідальності, ухваленні рішень і неминучих компромісах. Інший надаватиме перевагу вірі, щирому слуханню та готовності поставити людське перед адміністративним. І все ж інколи з’являються постаті, здатні поєднати ці площини так, ніби вони створені одна для одної. Такою особистістю був Джордж Грабб. Далі edinburghyes.
Наш матеріал покликаний дослідити, як священнослужитель із глибоким почуттям покликання зміг увійти в політичну сферу, залишившись вірним основі власного служіння. Ми пройдемося стежками його юності до ролі фактичного керівника единбурзького краю.
Дорога формування
Духовний ландшафт майбутнього Лорда-провоста почав вибудовуватися задовго до одягнення мантії. Вирісши серед спільнот Марчмонта, хлопчик з ранніх літ відвідував недільні заняття й молодіжні зібрання, де уважно слухав дорослих наставників. Ще бувши підлітком, коли більшість однолітків марили бунтуваннями, Грабб відчув потяг служити іншим.
Освітні стежки пролягали через знакові шотландські інституції, котрі славилися своїми академічними традиціями. Першість на себе взяв навчальний заклад Гіллеспі, допоки пізніше юнак не перейшов до Королівської школи (Royal High School). Після завершення навчання перейшов до Королівських повітряних сил Великої Британії, виконуючи обов’язки капелана. Досвід, доповнений участю у методистській спадщині, повернув назад в лоно Церкви Шотландії.
Крейгсбенкський меридіан
Призначення у 1971 році на посаду служителя парафії Craigsbank Parish Church, частині затишного району Корсторфін, стало для Джорджа початком значного епохального періоду. Грабб рішуче відійшов від архаїчного образу відстороненого проповідника, чия роль обмежується недільною проповіддю з високої катедри. Натомість обирає бути “своїм серед люду”. Згодом зізнається: адміністративну рутину у проповідях завжди відчував вторинною, тоді як істинною силою вважав безпосереднє пасторське піклування.
Така філософія людиноцентричності швидко перетворилася в конкретні соціальні ініціативи. Уродженець “Північних Афін” ініціював створення груп підтримки для осіб, що пережили інсульт, організував простір молодих матусь та малюків (Mothers & Toddlers), а також налагодив системну опіку над пацієнтами госпіталю, розташованого поруч із парафією.
Експансія совісті
Політичну одіссею Джорджа більшість істориків наразі сприймають логічним еволюційним розширенням його етичного горизонту. Парафіяни не стримували несподіванки, коли священник вступив до лав Ліберальних демократів. Грабб дійшов висновку, що справжня вірність громаді не повинна замикатися в межах літургії, адже існують жорсткі виклики соціальної\економічної сфери (житлова криза чи інфраструктурні проблеми), проти яких церква немає інструментарію.
У 2017-му, після покладання величезних зусиль, на плечі чоловіка впала значна відповідальність стати першим в історії представником лібералів, хто зумів обійняти посаду головного старости Единбурга.
П’ять років під вагою золотого ланцюга
Стиль управління единбуржця суттєво відрізнявся від його попередників. Тут так само Грабб вирішує приділити значну увагу громадській думці, не діючи виключно з-за закритого столу. Він намагався активно слухати та попри все залишатись емпатичним. Це навіть обеззброювало й політичних опонентів. Наприклад, у кулуарах міської ради, де зазвичай панує негативна конкуренція, діяча називали «справжнім джентльменом», визнаючи авторитет по обидва боки владного спектра.
Втім, така синергія не могла бути зовсім безхмарною. Перебування на омріяній верхівці неминуче породжувало внутрішню напругу – логіка урядових компромісів часто суперечила встановленим пунктам християнської етики. Джордж згадує: «поєднання ролі духовного наставника й міського голови вимагало постійної боротьби з моральними чеснотами…» Як показує нам багаторічний досвід, лабіринти влади змушують втратити себе, дозволяючи могутньому контролю затьмарити навіть давно сформований моральний імператив. Тому страхи можновладця були повністю зрозумілими.
Відлуння благодаті
Останній подих Джорджа Грабба прозвучав на 83-му році життя – 10 червня 2018-го. Ми часто ілюструємо смерть тим проявником, котрий відділяє неймовірну велич від тимчасової популярності, і у випадку зі священнослужителем громада не залишилася байдужою. Серед прощальних слів колег часто звучало слово “доброзичливість”. А яка величезна кількість зцілених конфліктів прозвучала! Зараз нам усім би не вистачило навіть ліку.
Місто, на яке пастир поклав усе своє буття, відповіло йому взаємністю. У 2021 році на знак щирої вдячності за десятиліття громадської діяльності, у рамках розвитку нового житлового проєкту Південного Квінсферра з’явилася вулиця, названа його ім’ям – “Grubb Gardens”.
